Стан мінерально-сировинної бази України

Україна входить до числа держав, які володіють багатими та різноманітними корисними копалинами. Проявленість на території України багатьох геоструктурних елементів будови земної кори (стародавня Східноєвропейська платформа і фрагменти молодих Західноєвропейської та Центральноєвроазійської епіпалеозойських платформ; складчасті споруди варийського, кімерій-альпійського віку; перехідні зони у вигляді крайових прогинів; шельфові зони Азовського й Чорного морів), великий віковий діапазон (від архею до антропогену) геологічних утворень і їх різноманіття (осадочні, інтрузивні, вулканогенні та метаморфічні комплекси) визначили її металогенічну унікальність.
У надрах України виявлено родовища і прояви практично всіх видів рудних і нерудних корисних копалин: паливно-енергетична сировина (нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці, уран); чорні (залізо, марганець, хром), кольорові (алюміній, мідь, цинк, свинець, нікель, титан, магній), благородні (срібло, золото), рідкісні (ртуть, берилій, літій, цирконій, гафній, тантал, ніобій, кобальт, олово, вольфрам, молібден, ванадій), рідкісноземельні (ітрій і лантаноїди) метали та розсіяні елементи (германій, скандій); алмази; велике розмаїття неметалевих корисних копалин (гірничо-хімічна і гірничорудна сировина, нерудна сировина для металургії, облицювально-декоративне, виробне, напівдорогоцінне та дорогоцінне каміння, корисні копалини для будівництва); термальні й мінеральні підземні води.
В надрах України виявлено майже 20 000 родовищ і проявів 117 видів корисних копалин, з яких 8 172 родовища по 94 видах мінеральної сировини мають промислове значення і обліковуються Державним балансом запасів.
До промислового освоєння залучено 2 868 родовищ (від 40 до 100 відсотків розвіданих запасів різних видів корисних копалин), на базі яких працює понад дві тисячі гірничодобувних та переробних підприємств.
Україна за підтвердженими запасами кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд, титану, цирконію, каоліну, графіту, сульфатно-калійної та натрієвої солей, облицювально-декоративного каміння входить до числа провідних країн світу, а на європейському субконтиненті в більшості з них займає перші позиції.
Серед держав СНД Україна займає перше місце за запасами марганцевих руд і германію, друге – кам’яного вугілля, залізних руд, низки рідкісних металів.
Великі запаси, різноманіття та високі лікарські властивості мінеральних вод забезпечують Україні одне з перших місць серед країн Європи та СНД.
Дуже високий ресурсний потенціал родовищ золота, низки кольорових (свинець, цинк, мідь, молібден), рідкісних (берилій, літій, тантал, ніобій, скандій), рідкісноземельних (ітрій і лантаноїди) металів. За більшістю з них Україна спроможна в найближчій перспективі зайняти провідне місце в Європі. Згідно з пометалевою оцінкою сировинної бази рідкісних металів Україна займає друге місце в СНД.
Водночас значні об’єми споживання нафти і природного газу (п’яте місце у світі за обсягами газоспоживання після США, Росії, Німеччини та Великобританії) і недостатній власний видобуток, що покриває внутрішнє споживання нафти на 10 – 12 % і газу – на 20 – 25 %, змушує Україну імпортувати ці види сировини у великих обсягах (по імпорту газу держава займає третє місце у світі після США і Німеччини). Це негативно впливає на загальний торговельний баланс мінерально-сировинної продукції.

Структура зовнішньої торгівлі України мінерально-сировинною продукцією по групам корисних копалин у 2009 р. (тис. дол.)

Україна у 2007 р. серед основних гірничодобувних країн світу займала з видобутку кам’яного вугілля 9 місце (1,4 % від світового видобутку), товарних залізних руд – 6 (4,1 %), марганцевих руд – 6 (7,5 %). З основних видів корисних копалин у 2009 р. проводився видобуток природного газу на 204 родовищах, нафти – 109, газового конденсату – 129, кам’яного вугілля – 370, залізних руд – 22, марганцевих руд – 3, нікелю – 1, титану – 7, золота – 1, графіту – 1, каоліну – 22, каміння облицювального – на 133 родовищах.
У країні розроблено загальнодержавні та галузеві програми розвитку мінерально-сировинної бази в цілому та окремих її складових: "Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року", "Національна програма розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу до 2010 року", державна програма "Кольорова металургія України на період до 2010 року", національна програма "Нафта і газ України" та ін.. Всі вони передбачають раціональні та збалансовані шляхи розвитку і вдосконалення мінерально-сировинної бази, виходячи з умов, які реально склалися у країні та світі. Головна мета заходів, які проводяться – забезпечити стабільну роботу діючого МСК необхідною сировиною, зменшити його залежність від імпортної сировини та збільшити експортний мінерально-сировинний потенціал країни за рахунок розширення її асортименту, обсягів та якості. Успіх виконання прийнятих програм багато в чому залежатиме від сталого й достатнього їх фінансування. 
Передбачається, що близько 80 % коштів, що виділяються з бюджету, будуть спрямовані на виконання робіт, пов'язаних з вивченням, локалізацією та оцінкою ресурсного потенціалу надр України, з метою уточнення пошукових ознак і критеріїв виявлення родовищ з підрахунком ресурсів категорій Р1 – Р3 для твердих корисних копалин і категорії Д2 для вуглеводневої сировини.
Для забезпечення прогнозних потреб економіки в мінеральній сировині пріоритетними напрямами робіт є:
  вивчення й відтворення ресурсного потенціалу для забезпечення поточних і перспективних потреб України в мінеральній сировині;
  поступовий перехід до вивчення геологічної будови і мінеральних ресурсів Світового океану та Антарктиди;
  державне регулювання використання державного фонду надр, мінеральних ресурсів і охорона надр;
  науково-дослідні конструкторські роботи та інформаційне забезпечення геологічного вивчення й відтворення мінерально-сировинної бази;
  переоснащення матеріально-технічної бази геологорозвідувальних робіт і лабораторно-аналітичної бази.
В Україні проводяться роботи з удосконалення правових, податкових та інших законодавств, з метою зниження ступеня інвестиційного ризику і підвищення привабливості використання надр країни для припливу іноземного та вітчизняного капіталу.