Паливно-енергетична сировина

Паливно-енергетична сировина (ПЕС) відіграє ключову роль у життєздатності будь-якої держави, адже з нею пов’язані практично всі галузі економіки, а деякою мірою і політична та економічна незалежність. У теперішній час рівень залежності від первинного палива складає приблизно 55 %.
За оцінками експертів енергоємність ВВП в Україні складає 89 кг у. п. на один долар виробленої продукції, що у 3 – 5 разів перевищує цей показник у Західній Європі.
Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів ПЕС (нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін.), але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднакові і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %).

Н а ф т а та г а з. Початкові потенційні ресурси вуглеводнів України в перерахунку на умовне паливо оцінюються в 9 322,7 млн т, у т. ч. нафти з газоконденсатом 1 643,4 млн т (17,6 %) і вільного газу – 7 254,3 млрд м3 (77,8 %). Початкові розвідані запаси вуглеводнів (кат. А+В+С1) складають 3 501,1 млн т у. п.; початкові ресурси нафти розвідані на 37 %, вільного газу – 39 %, а ступінь виробленості (частина накопиченого видобутку в початкових потенційних ресурсах) відповідно 27,4 і 25,5 %, тобто 7 004,3 млн т у. п. (75,1 %) початкових потенційних ресурсів залишаються ще в надрах, з яких 5 821,6 млн т у. п. відносяться до категорії нерозвіданих. Значна частина ресурсів вуглеводнів (27 %) зосереджена на глибинах 5 – 7 км.
Слід зазначити, що 7 043,5 млн т початкових потенційних ресурсів вуглеводнів, або 75,5 % від їх загальної кількості, знаходяться на суші, а 2 279,2 млн т (24,5 %) – на шельфі Чорного й Азовського морів.
Таким чином, ресурсна база нафтогазовидобувної промисловості України дозволяє при її ефективному використанні стабілізувати, а в перспективі підвищити обсяги видобутку вуглеводневої сировини.
Щодо доказаних запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у цих і багатьох інших європейських (і не тільки європейських) країнах.

В у г і л л я. Цей вид корисних копалин був, є і залишатиметься й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє великими підтвердженими запасами кам’яного вугілля і через це входить до першої п’ятірки країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії). Вона зможе тривалий час не тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал.
Протягом останніх років прийняті галузева та загальнонаціональна енергетичні програми повинні були за рахунок збільшення інвестицій реанімувати вугільну промисловість, значно збільшити вуглевидобуток і підвищити його частку в паливно-енергетичному комплексі до 50 %. Підготовлено 24 резервні ділянки з запасами енергетичного вугілля 4,6 млрд т. Згідно зі стратегічною програмою до 2030 р. вугільна галузь повинна вийти на рубіж видобутку кам'яного вугілля 110 млн т.
У зв'язку з тим, що основні показники рентабельності роботи вугільної галузі на приватизованих підприємствах значно вищі, ніж на державних, у 2008 р. прийнята концепція галузевого реформування, що передбачає подальшу приватизацію (на цей час на приватний сектор доводиться 42 % усього видобутку вугілля) як генеральну лінію виведення вугільної промисловості з кризи.

У р а н. При наявності 15 енергоблоків на чотирьох атомних електростанціях встановленою потужністю понад 13 835 МВт уран відіграє найважливішу роль у виробництві електроенергії. Його частка у виробництві електроенергії порівняно з іншими енергоносіями постійно зростає і складає вже майже половину всього виробництва у країні.
Порівняння результатів роботи електростанцій з використанням різних видів енергоносіїв засвідчує про високу ефективність АЕС. Коефіцієнт корисної дії АЕС у 2,7 раза вищий, ніж на гідроелектростанціях, і у 2,9 раза, ніж на теплових, а рентабельність роботи НАК “Енергоатом” України перевищує 100 %. Вартість енергії, що виробляє АЕС, удвічі дешевша, ніж на ТЕС. Усе сказане свідчить, що атомна енергетика в Україні займає провідні позиції, тому надійної альтернативи їй поки що немає.
Розвіданими запасами урану Україна забезпечена на багато десятиліть. Після остаточного вирішення питання з налагодженням власного виробництва елементів, що виділяють тепло (ТВЕЛів), Україна може бути майже незалежною від зовнішніх чинників у виробництві, як мінімум, половини річного об’єму електроенергії за рахунок АЕС. В Енергетичній стратегії України до 2030 р. закладений оптимістичний прогноз збільшення споживання урану в найближчі 25 років у 7,5 раза.
Прийнятою у 2006 р. Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. передбачено:
– понизити енергоємність ВВП з 0,5 кг у. п./грн у 2005 р. до 0,24 кг у. п./грн у 2030 р.;
– збільшити виробництво електроенергії на власному паливі з 38,1 % у 2005 р. до 91,7 % у 2030 р.;
– за рахунок енергозбереження істотно скоротити споживання енергоресурсів; зменшити енергетичну залежність України від зовнішніх постачань палива з 54,8 % до 11,7 %.