Неметалеві корисні копалини

Гірничо-хімічна сировина 
У надрах України виявлено, оцінено і промислово освоєно більшість видів гірничо-хімічної сировини. Їх запаси і цінність для економіки держави далеко не однакові.
Наприклад, такі види гірничо-хімічної сировини, як барит, бор, йод, калійні солі, фосфатна сировина, найчастіше незначні за запасами. Розробка таких родовищ дуже обмежена через невисоку якість корисних компонентів. Складність і висока вартість технологій є причиною того, що не розробляються родовища бору на Керченському півострові Криму. Не використовується для видобутку йоду розвідане родовище в Херсонській області. Невисокими темпами йде розвідка і підготовка до освоєння перспективних родовищ зернистих фосфоритів. Потреби господарського комплексу України в цих корисних копалинах так чи інакше задовольняються за рахунок імпорту, головним чином з країн СНД (переважно з Росії) і європейських держав.
З перерахованих дефіцитних для України видів гірничо-хімічної сировини найгострішою проблемою є забезпечення сільського господарства фосфатними добривами. У країні створено великий комплекс з виробництва фосфорних та фосфоровмісних добрив (Сумське ВО “Хімпром”, Вінницьке ВО “Хімпром”, Кримська ДАК “Титан”, Костянтинівський хімзавод та ін.) потужністю 1 850 тис. т добрив на рік (у перерахунку на 100 % Р2О5). За час існування СРСР комплекс був орієнтований на переробку кольських апатитів і у 80-х роках випускав 1,6 – 1,7 млн т фосфорних добрив (у перерахунку 100 % Р2О5) з асортиментом (8 – 10 найменувань) різновидів. Після 1991 р. постачання апатитів з Росії різко скоротилося, а обсяги виробництва добрив зменшилися до 200 і менше тисяч тонн при сучасній потребі України у фосфатній сировині 2,3 – 2,8 млн т щорічно. Повністю задовольнити потребу власною МСБ країна не в змозі, але зменшити залежність від імпорту цілком реально. Державна програма розвитку МСБ України до 2030 р. передбачає розвідку корінних апатит-ільменітових руд Голосківського та Видиборського родовищ у Житомирській області, а також прискорену розвідку (з одночасним початком видобутку) родовищ (Ратнівського, Жванського та ін.) зернистих і комплексних фосфоритів у Рівненській і Хмельницькій областях.
На даний час готуються до розробки Біганське родовище бариту в Закарпатті (ДП «Штоєрман-Україна ГМБХ») та два комплексних родовища, які містять промислові запаси апатитів – Новополтавське (ЗАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія») і Стремигородське (ТОВ «Валки-ільменіт»). 
За запасами інших видів гірничо-хімічної сировини (натрієвої солі, калійних сульфатних і магнієвих солей, сірки, природних мінеральних пігментів, карбонатної сировини для цукрової промисловості та для виробництва соди) Україна займає одну з перших позицій у Європі та світі, їх видобуток повністю спроможний задовольнити внутрішні потреби у цих видах гірничо-хімічної сировини і підтримувати на високому рівні експортний потенціал.
В цілому в Україні на мінеральні добрива доводиться більш за третину обсягів всієї хімічної промисловості, 40 % експортних постачань всього хімічного комплексу і 70 % надходжень до держбюджету за підсумками робіт у 2006 – 2007 рр.

Гірничорудна сировина До цієї групи корисних копалин, виявлених, у різному ступені розвіданих і розроблюваних, в Україні належать: природна абразивна сировина (гранат, кремінь, кварцовий пісок), графіт, бентоніт, каолін, польовошпатова сировина, природні сорбенти (цеоліти, глауконіт, сапоніт, вермікуліт, палигорськіт), кристобаліт-опалова сировина, пірофіліт, тальк, каменесамоцвітна сировина та ін.
До найзначніших ресурсів і запасів гірничорудної сировини належать глини (бентоніти і каоліни), графіт, природні сорбенти, каменесамоцвітна сировина. За масштабами виявлення первинних каолінів територія України є однією з провідних каолінових провінцій світу і найбільшою в Європі. Тільки в межах УЩ площа розвитку каолінів (первинних і вторинних) перевищує 330 тис. км2 (довжина – 950, ширина – до 350 км). Загальні прогнозні ресурси первинного каоліну в Україні оцінюються в 4,5 млрд т. Високоякісні сорти каоліну, придатні для паперової промисловості, зосереджені в західній і північно-західній частинах УЩ, а для порцеляни – у східній його частині. У період стабільної роботи економіки (на зламі 80 – 90-х років) Україна виробляла понад 1 млн т на рік збагаченого каоліну, з яких 800 – 900 тис. т поставлялися в інші республіки колишнього СРСР і зарубіжні країни.
Широкого розвитку в межах України набули також бентонітові глини, які є сировиною багатоцільового використання (формування, сорбція, бурові розчини, тощо). У центральній частині УЩ розробляється найбільше родовище бентоніту – Черкаське, на якому зосереджено понад 85 % усіх затверджених запасів України. Негативним моментом бентонітової сировинної бази країни є недостатня розвіданість лужних сортів, необхідних для виробництва залізорудних окатишів. Їх Україна поки що змушена імпортувати. Програмою розвитку МСБ України на період до 2030 р. передбачено розвідку першої черги Киштинського родовища лужних бентонітів у Закарпатті, введення в експлуатацію якого дасть можливість повністю відмовитися від імпортної сировини. 
Родовища кристалічного графіту в межах УЩ утворюють велику графітоносну провінцію, в якій виділяють чотири графітоносні райони: Бердичівський, Побузький, Криворізький і Приазовський. У найбільшому та освоєному Побузькому районі на базі Заваллівського родовища діє однойменний графітовий комбінат, що на 70 – 80 % забезпечував усі потреби колишнього СРСР, а Україна була практично монополістом із виробництва графітової продукції. Тепер Заваллівське родовище значною мірою вироблено (особливо руди високої якості), і альтернативою йому можуть стати підготовлене до експлуатації Балахівське (Кіровоградська обл.) і Буртинське (Хмельницька обл.) родовища.
В Україні відомо більше 300 проявів понад 40 видів каменесамоцвітної сировини. Використовуються вони для виробництва художніх, декоративних та ювелірних виробів. У північно-західній частині УЩ розробляється унікальне за якістю велике Волинське родовище п’єзооптичної та ювелірної сировини: гірський кришталь, п’єзокварц, топаз, берил, цитрин та ін. Дорогоцінним камінням органогенного походження є бурштин, розробка якого ведеться на двох родовищах у північно-західній частині УЩ. Сировина, що видобувається, високої якості, через що починає конкурувати на європейському ринку з бурштином балтійського узбережжя. Каменесамоцвітна сировина (родоніт, мармуровий онікс, опал та ін.) виявлена і вивчається в багатьох регіонах України. 
Абразивна сировина видобувається на чотирьох родовищах: двох – гранату, по одному – кременю і кварцового піску. Використовуються з абразивною метою тільки два останні види, та й ті в невеликих обсягах (кількох десятків тисяч тонн на рік).
Бажає бути кращим освоєння і використання природних сорбентів (цеолітів, глауконіту, сапоніту та ін.). Мінерально-сировинна база природних сорбентів України має великі потенційні можливості, але вивчена недостатньо. Перспективні родовища і прояви глауконіту та сапоніту після відповідного вивчення і розвідки зможуть задовольнити не лише внутрішні потреби, але і створити відповідний експортний потенціал. Три родовища цеолітів, що розробляються в Закарпатті в невеликих обсягах (до 10 тис. т щорічно), також мають великі, але не використані можливості. Враховуючи тенденцію розширення сфер використання природних сорбентів у сільському господарстві, очищенні різної продукції, охороні навколишнього середовища тощо, Україна при відповідному ставленні до цієї проблеми може зайняти гідне місце на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Польовошпатова сировина, що видобувається на семи родовищах у невеликих обсягах (кількох тисяч – десятків тис. т на рік), невисокої якості і не задовольняє потреби керамічної, електротехнічної та ін. галузей промисловості, потенційних можливостей яких достатньо, щоб переробляти її щорічно в обсязі 200 – 300 тис. т. Значне поширення пегматитових полів (основна сировина для отримання польових шпатів) у межах УЩ засвідчує про можливість створення надійнішої та якіснішої МСБ польовошпатової сировини.

Нерудна сировина для металургії Україна має потужний металургійний комплекс. Його робота, навіть за наявності великих запасів металічних руд, неможлива без відповідного забезпечення різноманітними у великих обсягах неметалічними корисними копалинами, що використовуються у виробництві товарної залізорудної продукції – чавуну і сталі. Це передусім флюсова сировина (вапняки, доломітизовані вапняки, доломіти), глини для вогнетривів, вторинні каоліни, кварцова сировина (кварцити, кварцові піски, пісковики кварцитоподібні), магнезит, плавиковий шпат, високоглиноземна сировина (андалузит, силіманіт, кіаніт), формувальна сировина (піски і глини), сировина для обгрудкування рудних концентратів (глини бентонітові) тощо.
Забезпеченість металургійного комплексу України власними вищезгаданими видами корисних копалин далеко не рівноцінно і достатня. Гостродефіцитними є плавиковий шпат і магнезит, видобуток яких, незважаючи на виявлені та різною мірою розвідані запаси (Покрово-Киріївське, Бахтинське, Правдинське родовища), поки що не ведеться. Загострилася ситуація з видобутком високоякісних кварцитів Овруцького родовища через забруднення території після аварії на ЧАЕС. На грані вичерпання запаси високоякісної глинистої сировини, особливо лужних бентонітів.
Достатньою мірою і на тривалий час ГМК України забезпечений власною флюсовою і формувальною сировиною, вогнетривкими глинами, вторинними каолінами. Видобуток і переробку нерудної сировини для металургії проводять численні підприємства України.
Для зменшення імпорту дефіцитної сировини (магнезитів, хромітів, плавикового шпату) і збалансованого надійного забезпечення металургії власними видами нерудної сировини “Національними програмами розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р.” і “Державною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 р.” намічений комплекс заходів, якими передбачено:
– на ЗАТ “Мінерал” провести розвідку та визначити запаси шостої ділянки Пологівського родовища вторинних каолінів та вогнетривких глин та організувати виробництво бентонітових порошків (50 тис. т на рік) і формувальних сумішей (60 тис. т щорічно);
– на ВАТ “Дружківське р/у” здійснити відвід земель для нарощування гірничих робіт з видобутку вогнетривких глин і формувального піску;
– на ВАТ “Часів-Ярський вогнетривкий комбінат” ввести в експлуатацію третю чергу кар'єру “Північний” і третю-четверту черги кар'єру “Південний”, а також закінчити будівництво кар'єру на ділянці “Блок-1”;
– на ВАТ “Ватутінський вогнетривкий комбінат” закінчити будівництво кар'єру ділянки “Південної” Новоселицького родовища вторинних каолінів;
– провести розвідку Севастянівського родовища кварцитів у Донецькій області;
– на Бахтинському родовищі плавикового шпату закінчити розвідку центральної частини;
– на Стильському родовищі флюсових, доломітизованих вапняків і доломітів (Донецька обл.) закінчити розвідку Західної ділянки;
– провести геолого-економічну переоцінку запасів доломітів Західнодоломітного кар'єру № 3 на Новотроїцькому р/у (Донецька обл.);
– створити сировинну базу доломітів на базі Криворізького (Фрунзенського) родовища у Кривбасі;
– закінчити розвідку Ільницького родовища лужноземельних бентонітів (Закарпатська обл.);
– створити мінерально-сировинну базу лужних бентонітів на Киштинському родовищі в Закарпатті;
– почати розробку Правдинського родовища талькомагнезиту (Дніпропетровська обл.);
– провести розвідувальні роботи в межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська обл.) на гостродефіцитну сировину для виробництва форстеритових вогнетривів;
– провести розвідку ділянки першочергової розробки Сущанського родовища дистену (Житомирська обл.);
– затвердити запаси і передати у промислове освоєння першу чергу Соломіївського родовища гранат-силіманітових руд у Приазов’ї.
Окрім того, передбачені заходи щодо підвищення якості та розширення асортименту вогне¬тривкої продукції (динасохромітові, периклазвуглецеві вироби та ін.), які використовуються сталеплавильними, доменними та іншими тепловими агрегатами. Виконання їх покладено на вогнетривкі і динасові заводи України (Пантелеймонівський, Кондратівський, Червоноармійський, Великоанадольський та ін.). Виробництво вогнетривів на підприємствах України планувалося збільшити з 1,24 у 2000 р. до 1,40 млн т у 2010 р., флюсових вапняків – з 16,3 до 19,4 млн т; водночас має зрости споживання цих видів сировини (з 1,17 до 1,20 млн т вогнетривів і з 15,9 до 18,2 млн т флюсових вапняків) та їхній експорт (з 130 до 220 тис. т вогнетривів і з 400 до 1 200 тис. т на рік флюсових вапняків).

Корисні копалини для виробництва будівельних матеріалів Україна має різноманітні великі запаси мінеральної сировини із загальною назвою "корисні копалини для будівництва". Більшістю з них країна повністю задовольняє внутрішні потреби і має визначний експортний потенціал. Такі корисні копалини, як тугоплавкі глини, облицювальні камені, пиляльні камені, скляна сировина користуються великим попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках. Нині назріло питання переоцінки запасів родовищ корисних копалин для виробництва будівельних матеріалів з метою виділення пріоритетної розробки найбільш рентабельних.

Камінь облицювальний

Родовища облицювального каменю розміщені в межах Українського щита, Волино-Подільської плити, Гірського Криму, Карпат і Донецької складчастої споруди.
Найбагатша родовищами територія Українського щита. Родовища представлені магматичними і метаморфічними породами архею-протерозою – гранітоїдами, габроїдами, доломітизованими мармурами і кварцитами. Ці породи мають широку гаму кольорів і малюнків, високу механічну міцність і добру блочність каменю.
Волино-Подільска плита відома родовищами і проявами ефузивних базальтів верхнього протерозою, метаморфічних пісковиків венду і девону, мармуризованих вапняків силуру, а також осадочними родовищами вапняку, травертину і гіпсу неогенового віку. Майже всі вони недостатньо вивчені і використовуються для місцевих потреб.
У Карпатах родовища представлені переважно метаморфічними породами юри і тріасу – мармури і мармуризовані вапняки, рідше ефузивами – андезито-базальти і туфи неогену.
У Гірському Криму родовища метаморфічних мармуризованих вапняків юри досить-таки розвинуті. Заповідна зона, в якій вони є, а також недостатня блочність не дають можливість широко використовувати цю високодекоративну сировину для потреб облицювання. Вапняк-черепашник крейди використовуються для виробництва пиляних стінових блоків, значною мірою може бути використаний і для потреб облицювання.
У Донецькій складчастій споруді видобувають як облицювальний матеріал метаморфізовані пісковики і вапняки кам’яновугільного і пермського віку.
Підтверджені запаси гранітів, габро і лабрадоритів для облицювального каміння становлять понад 70 % від розвіданих запасів України. Найбільша кількість родовищ (понад 50 %) розташована у Житомирській (116 родовищ, 147 730 тис. м3) і Закарпатській областях (22 родовища, 28 931,5 тис. м3) областях.
За декоративними властивостями гірські породи України поділяють на високодекоративні (32 бали), до яких зараховано тільки Капустинське родовище червоного трахітоїдного граніту, декоративні (23 – 32 бали) та малодекоративні (15 балів). За довгочасністю сировина родовищ облицювального каменю належить головним чином до довговічних – родовища гранітоїдів і габроїдів.

Скляна сировина

В Україні сировиною для виробництва скла є кварцові піски і ліпарити. Усього в Україні відомо приблизно 100 родовищ і проявів скляної сировини. 
Державним балансом запасів ураховано 38 родовищ скляної сировини, з них 37 – піску кварцового та одне – ліпариту; розробляється 13 родовищ скляного піску. 
Найбільші родовища зосереджені в Харківській (три родовища – 42,6 % запасів), Львівській (чотири родовища – 12,92 %), Донецькій (чотири родовища – 11,46 %), Чернігівській (два – 6,31 % запасів), Запорізькій (чотири родовища – 10,19 % ) областях. Для скляних пісків характерна висока якість та добра збагачуваність. Найякіснішими є піски Новоселівського родовища, яке вважається унікальним за якістю сировини із залишковими запасами 18,03 млн т; трохи гірші піски Авдієвського і Велико-Глібовецького родовищ. Запаси Ардівського ліпаритового родовища в Закарпатській області становлять 8,48 % запасів скляної сировини в Україні.

Цементна сировина

Родовища цементної сировини зосереджені в основному в районах поширення карбонатних порід: Дніпровсько-Донецькій, Львівській та Причорноморській западинах, на Волино-Подільській плиті і у Кримській складчастій області. Усього відомо понад 100 родовищ цементної сировини.
Державним балансом запасів ураховано 39 родовищ і чотири об’єкти обліку: вісім – у Донецькій області, п'ять – у Львівській, чотири – в АР Крим, по три – у Кіровоградській, Івано-Франківській, Харківській, по два – в Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській, по одному – в Житомирській, Луганській, Сумській, Тернопільській , Черкаській і Чернівецькій областях.
Одним з найбільших родовищ цементної сировини, а саме крейди і глини, які застосовуються у виробництві цементу, є Шебелинське. Розріз родовища складається з четвертинних глин, палеогенових глауконіт-кварцових пісків і глин та крейдових відкладів крейди і мергелю. Крейду і мергель видобувають кар’єрами. Глини палеогену цілком відповідають вимогам, які ставляться до глинистого компоненту цементної сировинної суміші. Породи Шебелинського родовища застосовуються для виготовлення високоміцного, тампонажного і жаростійкого цементу. Якість цементної сировини відповідає діючим ДСТ і Технічним умовам для виробництва портландцементного клінкеру.
Більшість цементних підприємств забезпечені мінерально-сировинною базою більш як на 50 років або мають перспективи приросту запасів на площах, прилеглих до діючих кар'єрів.
Бентоніти та бентонітові глини, розвинуті в низці регіонів України, також важливі для використання їх у цементній промисловості, особливо розкривні бентонітові глини Нікопольського марганцеворудного басейну, які щорічно у великій кількості скидають у відвали. Для виробництва кольорового цементу важливе значення мають мінеральні пігменти (барвні глини, залізисті фарби, глауконіти), ресурси яких виявлено в деяких регіонах України.